Верховний Суд переконаний, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Тим паче, що для юридичних осіб чи фізичних осіб — підприємців, які є платниками ПДВ, норми ПКУ не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум ПДВ, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.

Отже, право на податковий кредит у фізичної особи — підприємця, зареєстрованої платником ПДВ, щодо операції з придбання транспортних засобів, інших основних засобів виникає у разі, якщо такі транспортні засоби придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях та за наявності належного документального підтвердження такого придбання. При цьому в подальшому таке використання має підтверджуватися документально.

Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, фізична особа — підприємець зобов’язана нарахувати зобов’язання за такими активами.

Натомість Суд урахував, що визначальним фактором для формування податкового кредиту суб’єктами господарювання — фізичними особами, зареєстрованими платниками ПДВ, при ввезенні на митну територію України основних засобів є, як і для платників ПДВ — юридичних осіб, взяття на облік такого майна як основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності за наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Вказані доводи контролюючого органу залишені поза увагою судами попередніх інстанцій, хоча, на переконання Верховного Суду, дослідження цих обставин має важливе значення для правильного вирішення цієї справи.

Так, судами не досліджено обставини щодо порядку ведення позивачем обліку доходів та витрат, обліку основних фондів, нарахування амортизації, наявності правильного документального оформлення та підтвердження даних бухгалтерського обліку з урахуванням приписів пп. 14.1.138 ст. 14 ПКУ.

У зв’язку з цим висновок судів попередніх інстанцій, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами — підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ст. 198 ПКУ, є передчасним.

Колегія суддів радить судам у подібних випадках установити, чи обліковував позивач у бухгалтерському обліку придбані транспорті засоби та яким чином; якщо окремий облік основних засобів позивачем не вівся, то слід встановити, чи зазначалася позивачем у податковій звітності за наслідками здійснення господарської діяльності амортизація основних засобів і чи відносилася така амортизація до придбаних транспортних засобів, за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту.

При цьому слід звернути увагу, що з огляду на вимоги ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково відноситься до прав і до обов’язків фізичної особи — підприємця, а тому важливо встановити фактичні обставини у справі та надати їм правильну правову оцінку з урахуванням наведених вимог податкового законодавства.

Постанова ВС від 16.10.2020 р. у справі № 803/1276/16