Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа чи організму в цілому. Розрізняють такі види виробничих травм:

• механічні – від рухомих частин машин, ручного інструмента, падаючих предметів тощо;
• термічні – від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям, розплавленим металом;
• хімічні – від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);
• електричні – від контакту з електричним струмом, обриву проводів тощо.

Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. При цьому розрізняють три групи причин виробничого травматизму: технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні.

До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів, машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної техніки, устаткування.

До організаційних причин – неправильну організацію трудового процесу, застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту.

До санітарно-гігієнічних причин слід віднести порушення санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру, виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі, забрудненість приміщення, сильний шум тощо.

Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо попередження травматизму вони суттєво відрізняються. Промисловий травматизм – це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві.

До основних заходів щодо боротьби з травматизмом відносяться:

• контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням частин, що рухаються;
• покращення природного та штучного освітлення;
• систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;
• забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і контроль за їх використанням під час роботи;
• проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.

Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури трудівників села, заходи з охорони праці значно знижують травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві). Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна ручного запуску механічним. Своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.