У побуті ми широко використовуємо різноманітні засоби побутової хімії, які значно полегшують домашню роботу, разом з тим вони можуть становити потенційну небезпеку для нашого здоров'я і навіть життя.

Як правило, препарати хімії класифікуються таким чином:

• миючі засоби і засоби для вибілювання, підсинювання та підкрохмалювання;
• засоби для чищення та полірування;
• дезінфікуючі препарати і засоби для боротьби з комахами та гризунами;
• лакофарбові та склеювальні матеріали;
• інші препарати побутової хімії.

Так, засоби для виведення плям, іржі, знаття накипу переважно містять мурашину, соляну, щавельну кислоти, які можуть викликати опіки та ураження печінки, нирок, легень при потраплянні в організм. До складу багатьох засобів для прання та відбілювання входять розчини лугів.

Засоби для миття віконного скла, кахлів, умивальників, унітазів містять розчин аміаку, який уражає слизові оболонки очей і дихальних шляхів. До складу багатьох ліків та фарб входять нітросполуки, які негативно впливають, насамперед, на печінку.

Засоби для чищення та полірування, як правило, мають органічну основу, яка випаровується в повітря приміщення.

Предмети особистої гігієни, включаючи косметику, лак для волосся, дезодоранти, лаки для нігтів, їх розчинники містять широкий спектр летких речовин і твердих частинок, а багато з них містить також аерозолі пропіленів (хлоровані фторвуглецеві сполуки, закис азоту, хлорметил, бутан).

Щоб не ставалося прикрих випадків пов’язаних з використанням продуктів побутової хімії необхідно пам’ятати деякі правила: - засоби побутової хімії, навіть звичайний пральний порошок чи сода, повинні зберігатись таким чином, щоб до них не могли дістатися діти.

Зберігати їх необхідно окремо від будь-яких харчових продуктів у відповідних ємностях з чіткими написами.

Не варто зберігати в квартирі невідомі хімічні речовини або такі, у яких вийшов термін використання.

При роботі з хімічними речовинами потрібно надягати гумові рукавички, халати, а після закінчення роботи необхідно добре вимити теплою водою з милом і рукавички, і руки.

Засоби, небезпечні в пожежному відношенні (бензин, ацетон, гас, деякі засоби для виведення плям та ін.) повинні стояти в щільно закритих ємностях, бажано в таких, що не б'ються, подалі від джерел тепла та вогню.

При роботі з пожежонебезпечними засобами забороняється палити цигарки, запалювати сірники, включати електронагрівальні прилади. Найбільш небезпечні випари горючих та легкозаймистих рідин. Тому краще всього працювати з такими речовинами (бензин, ацетон) на повітрі, поза помешканням.

Перед тим, як застосовувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції щодо використання і суворо дотримуватися їх (особливо ретельно - при роботі з отрутохімікатами).

Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані в інструкції.

Не можна нахилятися низько над ємностями з хімічними речовинами (а тим більше нюхати їх, сильно втягуючи повітря) та над рідиною, що кипить, особливо при вливанні в неї нової порції рідини чи всипання порошку. Гарячі рідини не можна виливати в скляний посуд.

Всі роботи з отрутохімікатами (боротьба зі шкідниками) рекомендується здійснювати з використанням захисних окулярів та з марлевою пов'язкою чи респіратором для захисту органів дихання (особливо при сприскуванні рослин). Після роботи необхідно вимити руки і лице з милом, прополоскати ротову порожнину. Робочий одяг необхідно випрати.

Якщо після роботи залишилися невикористані розчини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати у каналізацію, водоймище чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці.

Не варто створювати значні запаси побутових хімічних препаратів, оскільки це призводить до збільшення концентрації токсичних випарів у жилих приміщеннях.

Ознаки отруєння токсичними речовинами:

• постійний кашель,
• головний біль,
• подразнення кон'юнктиви,
• втомленість,
• запаморочення,
• алергічні реакції шкіри,
• слабкість,
• носова кровотеча,
• галюцинації,
• нудота,
• блювання,
• порушення координації рухів,
• блідість шкіри,
• у тяжких випадках - втрата свідомості.

Перша долікарська допомога:

Передусім треба якнайшвидше припинити подальше надходження отруйної речовини в організм. Якщо вона надходила з повітрям, слід вивести постраждалого з приміщення на свіже повітря або щонайшвидше провітрити приміщення. Розстібнути одяг, що ускладнює дихання, зняти пасок; дати прополоскати рот і горло розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку теплої води).

Дати понюхати нашатирний спирт на ваті (у жодному разі не з пляшечки, щоб уникнути опіку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів).

Якщо речовина потрапила на шкіру, необхідно якнайшвидше зняти її ватним або марлевим тампоном, добре обмити уражені місця теплою водою з милом. При появі на шкірі набряклості, почервоніння, пухирів або виразок, закрити уражене місце чистим бинтом. При попаданні речовини в очі слід промивати їх великою кількістю теплої води протягом 15-20 хв., після чого накласти суху пов'язку.

Якщо речовина потрапила в шлунок, то в першу чергу слід промити його - дати випити 5-6 склянок теплої води, потім, подразнюючи пальцями задню стінку глотки та корінь язика, викликати блювання. Таке промивання проводиться повторно доти, поки промивні води не стануть чистими. При будь-якому отруєнні - навіть у легких випадках - слід викликати лікаря.

Дотримання всіх вищезазначених простих правил, а також інструкцій щодо правильного застосування препарату забезпечить безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатами.