Безпека
Неприпустимість дискримінації за станом здоров’я
Згідно з діючим в Україні законодавством будь-яка дискримінація за ознаками стану здоров’я є неприпустимою. Відповідно, чинне законодавство України не передбачає обов’язкового скринінгу — перевірки на ВІЛ-інфекцію, що також відповідає принципу МОП. Зокрема, стаття 25 Кодексу законів про працю України ( далі – КЗпП) забороняє роботодавцям при підписанні трудової угоди вимагати в осіб, що влаштовуються на роботу, документи, надання яких не передбачено законодавством, у тому числі особистої інформації про стан здоров’я і ВІЛ-статус.
Проходження тесту на ВІЛ має бути добровільним, а його результати конфіденційними. У Рекомендації МОП № 200 щодо ВІЛ/СНІДу та сфери праці зазначається, що тестування на ВІЛ ніколи не повинно використовуватись для відсіювання претендентів на робочі місця, які живуть з ВІЛ, і не повинно «ставити під загрозу доступ до робочих місць, безперервність трудового стажу, гарантованість роботи і можливості просування по службі».
Частиною 1 статті 22 КЗпП України передбачено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Якщо під час прийняття на роботу роботодавець вимагає результати тестування на ВІЛ або без таких результатів не бере на роботу, що стало наслідком необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, то у працівника є можливість захистити свої права наступним чином:
- Отримання відмови (усної або письмової) у прийнятті на роботу.
- Звернення до суду за захистом своїх прав. Зробити це можна у тримісячний строк з дня одержання відмови (стаття 233 Кодексу законів про працю України).
- Звернення до органів Держпраці, оскільки необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу можна кваліфікувати як порушення трудового законодавства.