Конструкція, спосіб кріплення, матеріали захисних огорож мають відповідати проектній та експлуатаційній документації. Так, залежно від способу установки та призначення, захисні огородження поділяються на:

• стаціонарне – встановлюється там, де зона небезпеки є постійною;
• переносне тимчасове – встановлюється там, де зона небезпеки є тимчасовою;
• знімне – встановлюються, коли до зони небезпеки періодично треба мати доступ, фіксується за допомогою кріпильних виробів;
• відкидне або розсувне  –  використовується, коли до зони небезпеки треба часто мати доступ.

Знімні, відкидні та розсувні огородження, кришки та дверцята оглядових люків, входи до небезпечних зон, мають бути оснащені системою блокування з пусковим пристроєм відповідного обладнання. В кожному структурному підрозділі має бути складений і затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати блокування.

Вхід на майданчики для обслуговування неогороджених частин устаткування, що рухаються, розташованих на висоті 2,5 м і вище від рівня підлоги (настилу робочого майданчика), має бути обладнаний блокуванням з пусковим пристроєм обладнання. Періодичність перевірки стану блокувань безпеки, систем сигналізації та протиаварійного захисту агрегатів і устаткування й порядок оформлення результатів перевірки повинні визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади та сигналізацію необхідно перевіряти й ремонтувати згідно з графіком.

На елементах захисних огорож (хвіртках, кришках, дверцятах оглядових люків тощо) обладнання та на самому обладнанні вивішують відповідні знаки безпеки, запобіжні написи, плакати, таблички, що інформують працівників про небезпеку цього обладнання. У небезпечних зонах мають бути вивішені знаки безпеки, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи. Постійні та тимчасові огородження або елементи огороджень, що встановлюються на межах небезпечних зон, необхідно фарбувати в жовтий колір.

Усі відкриті рухомі частини устаткування, що розташоване на висоті не вище ніж 2,5 м від рівня підлоги, доступні для випадкового дотику, повинні бути огороджені. Огородження може бути зроблене з суцільної листової сталі, перфорованої сталі або сталевої сітки, суцільним, із розміром чарунок, що унеможливлює доступ людини до небезпечних частин, або у вигляді поручнів при відстані до рухомих чи обертових частин устаткування не менше ніж 1 м. Огородження має бути зафіксоване таким чином, щоб зняти його можна було лише за допомогою інструменту. Освітленість місць установлення захисних огорож має бути достатньою. Огорожі надійно закріплюються, їх зміщення та деформація не допускаються. Справність огорож перевіряється у кожній зміні.

Устаткування перед початком роботи необхідно перевіряти щодо безпечної роботи на ньому, наявності та цілісності огорож, надійності дії пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справності захисних кожухів, справності ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування. У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому повинна негайно припинятися. Ремонт, ручне очищення закріплення огорож виконуються після зупинки обладнання та вилучення ключа-бирки. Ремонтувати, очищати та закріплювати частини й огородження під час роботи устаткування не дозволяється. Знімати огородження для ремонту устаткування можна тільки після повної зупинки механізмів. Пуск механізмів після ремонту, огляду та очищення дозволяється лише після встановлення огородження на місце та закріплення всіх його частин.

На підприємстві наказом роботодавця мають бути розподілені обов’язки й межі відповідальності посадових осіб щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів механізмів і пристроїв.