Повернення з війни – це завжди виклик. Для ветеранів це означає не лише адаптацію до мирного життя, а й пошук місця у суспільстві, яке часто не розуміє їхніх переживань. Як громада може полегшити цей шлях?

Ділимось ключовими порадами, які запропонував американський письменник і журналіст Себастьян Юнгер у подкасті «Простими словами», що виходить у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської із впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

1. Забезпечити відчуття приналежності  

На війні солдати відчувають сильний звʼязок зі своїм підрозділом, адже це питання виживання. У мирному житті ветерани часто втрачають це відчуття єдності. Завдання громади – створити нові соціальні зв’язки.  

Як це зробити? Запрошуйте ветеранів до участі у місцевих ініціативах, волонтерських проєктах, спортивних чи культурних подіях. Головне – щоб вони відчули себе потрібними.

2. Слухайте без осуду  

Юнгер наголошує: найгірше, що можна зробити, – це ігнорувати або перекреслювати досвід ветерана. Багато з них повертаються з психологічними травмами, і розповіді про пережите можуть бути частиною їхнього зцілення.  

Що робити? Створіть простір для відвертого діалогу. Слухайте з емпатією, без бажання дати пораду чи засудити.

3. Визнання замість співчуття  

Ветерани не потребують жалю – вони хочуть розуміння і визнання їхніх зусиль. Для них важливо знати, що суспільство цінує їхній внесок.  

Що можна зробити? Організуйте локальні подяки, події чи виставки, присвячені історіям ветеранів. Не зводьте їхню роль лише до війни – підкресліть їхні досягнення у мирному житті.

4. Допомагайте працевлаштуватися  

Для багатьох ветеранів найбільший виклик після повернення – знайти роботу, яка відповідає їхнім навичкам і можливостям. Громада може допомогти, створюючи спеціальні програми або підтримуючи бізнеси, які наймають ветеранів.  

Як це зробити? Може спрацювати проведення тренінгів, курсів перекваліфікації або менторства для ветеранів. Ветеранський бізнес – ще один спосіб створити середовище підтримки.

5. Залучення сімей до адаптації  

Родини ветеранів також переживають трансформацію. Інколи вони навіть більше потребують допомоги, адже їхня підтримка стає ключовою для адаптації ветерана.  

Що варто робити? Проводьте сімейні зустрічі, терапії або інформаційні сесії для родичів. Розуміння специфіки ПТСР або адаптаційного синдрому допоможе краще підтримати близьких.

Юнгер наголошує, що повернення ветеранів – це спільний виклик. Громада, яка приймає і підтримує своїх захисників, стає сильнішою. Нам варто змінювати ставлення до ветеранів із пасивного «вони повернулися» на активне «ми разом будуємо майбутнє».  

Пам’ятаймо: кожен ветеран – це людина, яка пожертвувала своїм спокоєм заради нас. Давайте зробимо все можливе, щоб вони знайшли своє місце у нашій спільноті.